Я намагався пояснити, що я не воював проти них і не мав чого їх боятися, окрім затримки, яка, враховуючи справу, якою я займався, була б фатальною; але все це не заспокоїло молодь, яка тепер, очевидно, прийшла до висновку, що я, як і він сам, небезпечний розбійник. Я іноді чув, як він обговорював мене в селах, через які ми проходили. Він завжди називав мене "п'інгом" (солдатом) і, як мені здається, не надто заспокійливо розповідав про мене мешканцям. Він почав відставати в дуже похмурій манері, і я почав думати, чи не мав він на меті застрелити мене ззаду — бо він був озброєний — а потім, за старою доброю модою Небесних, віднести мою голову японцям як мирну жертву. Однак я спонукав його привести мене до місця переправи приблизно в чотирьох чи п’яти милях на північ від Теньшвантая; і коли я нарешті все-таки — хоч і не без певних труднощів — здійснив перетин у цій точці під керівництвом небожителя середнього віку, який тремтів від страху, дивлячись на моє дивне спорядження, я відчув таке піднесення, ніби я відкрив Північний полюс.
Однак це було не зовсім безпечне місце, оскільки саме тут після битви при Та-ши-Чіао нещасний російський канонерський човен «Сівуч» так докучав Хунгузе, який ніч за ніччю обстрілював її з берега, що становище екіпажу стало майже таким же жахливим, як і становище господаря Баллінтре, коли його вистежили в лісах Америки мстиві індіанці.
Країна, через яку я зараз проїжджав, була рівною, як більярдний стіл, але була дуже добре окультуреною і, слід сказати, дуже процвітаючою, бо війна її ніколи не торкалася. Мені було дивно не бачити осколків на далекому горизонті й усвідомлювати, що на краю далекої рівнини більше немає ворожих вершників, за якими можна було б стежити. Мені здалося дивним дивитися, як вулицями села спокійно ходять жирні кури та курчата, наче за тисячу верст від них нема козака. Знову і знову я ловив себе на тому, що скеровую жадібні погляди на гарні старовинні китайські будинки, якими, безсумнівно, став би генерал Міщенко, якби прийшов цим шляхом. Здавалося, що мій кінь був у такому ж деморалізованому стані, бо іноді мені було важко провести його повз деякі з добре укомплектованих ферм.