Немає сумніву, що ця банда розбійників була на службі у японців, інакше ми б не знайшли їх там, у тилу.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
японської армії. Крім того, ми захопили в них японський прапор із китайським написом, що означає «правий табір лівого крила», «табір» у китайській армії, що складається з п’ятисот солдатів. Усі вони були витривалими, добре сформованими чоловіками у розквіті сил, і вони їздили на хороших китайських конях, але не мали при собі мечів чи списів. Їхні японські інструктори, очевидно, доклали великих зусиль, щоб тренувати їх, і в цьому випадку вони були заслугою своїх вчителів.
Трохи південніше наша центральна колона зав'язалася в набагато більш жорсткий бій. Біля впадіння Хун у Ляо є невелике обнесене муром село під назвою Шоутодзе, і в цьому селі кілька сотень японських піхотинців протрималися з характерною впертістю до кінця дня, затримавши нас на півдня і, випадково, врятувавши Їнькоу.
Верхнюдинським козакам було наказано зійти з коней і наступати проти них, і вони зробили це з великою відвагою, а їхня старшина йшла попереду. Перше повідомлення, яке ми отримали, полягало в тому, що козаків відкинули, а двох їхніх офіцерів поранено, одного з цих поранених офіцерів потім японці винесли всередину села. Але наступного ранку ми побачили людей у шкіряних мундирах із Верхнюдинського, які наступали разом з нами, і почули, що вони зайняли село попереднього вечора, усіх японців було вбито або розсіяно. На жаль, при цьому загинули два хоробрі молоді офіцери Верхнюдинського полку, один Некрасов, «сотник» або сотник великої хоробрості, який раніше був двічі поранений під час теперішньої війни, а інший Фердинанд Буртін, французький офіцер, про якого я вже говорив.