Раптом зчиняється метушня, і двома довгими рядами китайців, одягнених у червоне, із палицями в руках, швидкою риссю йдуть. За їхньою поставою можна відразу побачити, що вони є вассалами якоїсь великої людини; так і є, бо за ними йде знаменитий Ян-Червень або татарський генерал, якого везуть у завішеному паланкіні. Він прямує до храму, куди повернеться завдяки богам, бо сьогодні день народження вдовуючої імператриці; і, коли його поспішно проносять повз, мимохідь кидає погляд на його чудові мантії, що огортають високу, зігнуту, мізерну фігуру, його потерте пергаментне обличчя типу Лі-Хун-Чанга з глибокими півколами під очима, голову, увінчану китайською шапкою з павиним пером, і його мізерну борідку й вуса.
Ми в Китаї двадцятого століття чи в Єрусалимі чи Антіохії Цезарів? Саме за цього м’якого режиму старого джентльмена християни,
загинули чотири роки тому в цьому самому місті. Безпосередньо біля південних воріт стоять руїни собору, де була здійснена різанина.
Бідолашний Пере має відслужити месу халупи висіли навколо з бездоганними китайськими прикрасами, але я думаю, що можу сказати, що я загалом слухаю там месу з більшою відданістю, ніж будь-коли в будь-якій з історичних церков континенту. Дивний, носовий, пронизливий спів китайської конгрегації, це правда, не сприяє відданості, але багато з цих чоловіків мають шрами, які вони отримали від пограбування собору; і, хоча вони носять кіски, я не бачу різниці між ними та Джорджами та Ендрю, чиї емблеми вишиті на королівських штандартах. Деякі польські солдати також з’являються щонеділі й побожно гортають засмальцьовані молитовники, і одного разу я зустрів там покійного генерала Джерарда, британського аташе^ який, мабуть, ніколи не очікував у той час, що через кілька місяців він буде мертвий під Іркутськом.
Тим часом Січень-Червень продовжує свій похід — але, слухайте! Чітко й безпомилково над гуркотом жвавої вулиці лунає гуркіт далеких гармат. Якщо його тріумфальний похід містом заколисав сивого переслідувача християн відчуттям фальшивої безпеки, то зловісний звук швидко його розбудить.
Японці гримлять біля воріт Мукдена!
РОЗДІЛ VIII