Китайський «іпереводчеек», або полковий перекладач, проїжджає повз у всій красі високих черевиків, шпор, смугастих штанів, хутряного плаща, шаблі, револьвера і бусбі. Під його яскравим головним убором немає кіски; він його відрізав, або якийсь солдат зробив це за нього. Це гарний хлопець років шістнадцяти, і я випадково знаю дещо з його історії. Спочатку він поїхав із Чефу до Порт-Артура, де вивчив російську мову в маленькій китайській крамниці, за прилавком якої він багато разів передавав мені ящики сигарет і пакети скромних продуктів в обмін на російські рублі. З початком війни він спочатку повернувся до Чефу, потім до Їнькова і, нарешті, був найнятий перекладачем російським козацьким полковником, який тоді дислокувався в Ляояне. Він зупиняє свого поні на вулиці, щоб розпитати старого китайця, який випадково проходить повз, і навколо нього швидко збирається цікавий натовп. Старий сумно дивиться на вродливого юнака і відповідає на його запитання з тим самим меланхолійним сарказмом, як літній чоловік із Тіпперері вжив би, відповідаючи на запитання співвітчизника, який:> мав відмовився носити зелений колір і вибухав важливістю в костюмі «жорстокого червоного Англії».
З часів відступу з Ляо-ян усі вулиці Мукдена зацвіли російськими знаками, більш-менш граматичними. Деякі з них, можливо, були привезені з Ляо-Яна, бо я пам’ятаю, що в той день, коли генерал Штакельберг покинув Шу-Шань, усі російські вивіски над китайськими магазинами були поспішно вилучені. Усі вони легко від’єднуються, так що миттєво їх можна кинути у візок і відправити далі в Ті-лінг або Харбін.
Кожен другий магазин у Мукдені зараз продає європейські товари. Можливо, раніше це був ломбард або китайська аптека, але зараз тут продають яловичину Armour, вершки St Charles, нижню білизну Wright та багато інших європейських та американських товарів — усі вони зроблені в Японії, хоча виробники утримуються від зазначення цього факту на етикетках.
Чудова оригінальна лінія Мукдена – це хутра, які можна побачити на вулицях; фактично все місто — це один величезний хутряний ринок. Особливо багато овчин — рукавиці з овчини, панчохи з овчини та кожухи. Більшість овчини в рукавичках і панчохах спочатку носили китайські собаки, смішно вірячи, що це собача шкура, або кози, які працювали в омані, що це козяча шкіра. Тим не менш, у Мукдені достатньо доброго хутра, щоб я жалкував, що старий мудрий звичай наших предків, згідно з яким язичницьке місто, утримуване християнськими військами, періодично грабували, щоб вселити зухвалим міщанам страх Божий, вийшов з ужитку. Якщо що
звичай відроджується, у Мукдені є один або два магазини, які я хотів би відвідати.