Тим часом віддалений гуркіт доблесних двадцяти чотирьох батарей Церпіцького додався до ближчого гуркоту великих гармат Мілоффа та японської гармати, безперервного тріску піхотного вогню, безперервного брязкоту, брязкоту, брязкоту кулеметів. У якийсь момент попереду — я боюся підвести голову, щоб побачити куди — якесь життєво важливе питання обговорюється в арбітражі, обговорюється якийсь момент надзвичайної важливості. До цієї точки тепер війська мчать, як вода над катарактою. Швидко піднімаю голову й кидаю погляд у той бік, куди вони йдуть. Яка сцена! Лінія бойових дій позначена покровом осколкового диму та пилу, що висить у повітрі, як ніагарський туман. Японці наступають, як вихор з півночі, який Єзекіїль бачив у своєму жахливому видінні.
1 БЕРЕЗНЯ І 2 БЕРЕЗНЯ 235
До нашої групи під'їжджає полковник 1-ї стрілецької (Європейської). Це кремезний, втомлений, в’ялий чоловік, жахлива блідість обличчя якого скоріше підсилюється густим шаром пилу. Розмовляє французькою, отримав сильну контузію, важко сідає біля нас на узбіччі. Розмова йде на контузії, поки щось не проскакує повз і з тріском виривається десь поблизу, але поза полем зору. Тоді волинський полковник весело зауважує, що ви ніколи не чуєте свисту снаряда, який вас убиває. Ніби всупереч його теорії, снаряд, чий підсилювальний свист ми не без тривоги слухали секунду чи дві, розривається в безпосередній близькості. Це не шкодить нічому, окрім теорії полковника, бо воно з таким же успіхом могло впасти на нас. І тут дозвольте зауважити в дужках, що в снаряді, який розривається близько від вас, є щось особливо злі, злісне, різке, палке й неввічливе. Це дратує і не подобається. Якби це була людина, ти б зарізав її назавжди за те, що вона дала тобі такий диявольський початок. Сердитий гавкіт неочікуваної собаки в декількох футах від ваших литок схожий на дівоче зітхання.
Рикачев намагається у свій нехитрий спосіб отримати якусь інформацію про війська, але полковник дуже обережний і небагатослівний. Розмова закінчується, і ми звертаємо увагу на пейзаж. Це та сама коричнева гола країна, з такими ж довгими меланхолійними рядами чоловіків, що просуваються по ній. Іноді вони біжать. Над далекими селами висять десятки маленьких ворсистих хмарок осколків.