«Чи зможе Куропаткін відступити?» — таке запитання ми всі задавали. Військові думали, що не зможе. Нарешті він потрапив у пастку. На його шляху лежав жахливий предмет. Цим об’єктом був Ногі. Хтось пробурмотів слово «Седан».
Ми сиділи там, обговорюючи всі можливі аспекти ситуації. Нам було цікаво, чи спробують росіяни втекти на захід. Якби вони це зробили, це був би знову відступ Наполеона з Москви. Сама думка про ту велику армію з майже півмільйона людей летіти замерзлими степами Монголії з японською армією позаду, китайською армією на флангах і монгольськими вершниками попереду, змусив нас здригнутися. Це була б одна з найжахливіших катастроф в історії.
Ймовірно, росіяни чинили б відчайдушний опір поблизу Мукдена і спробували б у якийсь момент перерізати собі шлях через японський кордон. Це означало, що Мукден буде обстріляний завтра вранці. Аташе були настільки впевнені в цьому, що капітан Білл Джадсон, один з американських офіцерів, продовжив складати плани спорудження бомбозахищеного корабля в нашому дворі. В основному з ірландської "суперечності", але також з метою певною мірою полегшити похмурість, яка охопила нашу маленьку групу, я наполягав на тому, що росіяни зовсім не були відрізані від того, що вони будуть успішно вести ар’єргардні дії під Мукденом, як вони це зробили під Ляояном, і що вони не покинуть місто ще протягом трьох днів. Я уклав парі на цю тему з містером Літтлом — головним чином тому, що був упевнений, що, якщо я втрачений, містер Літтл мав би певні труднощі з отриманням своїх грошей, оскільки в такому випадку ми б усі були розсіяні на чотири вітри небес — і я, на жаль, мушу сказати, що коли ми зустрілися в Дальньому приблизно через тиждень, це була одна з перших речей, про які Літтл освіжив мені пам’ять.
Тим часом я вітав себе з тим, що відправив свій багаж на північ із Філіповим і козаками.
Під Ляояном я пропустив деякі з найкращих боїв, покинувши день занадто рано, коли, якби не мій багаж, я міг би залишитися позаду та відступити з російським ар’єргардом; і я стримуваввидобуто, щоб не повторити цю помилку в Мукдені. Я залишив би його з самим останнім російським загоном. Так я і зробив, і мене схопили з тим загоном.
Тим часом ми урочисто витратили останні банки консервів і останні пляшки віскі, бо це була чудова нагода. Це був переддень Потопу. Наступного дня мала статися катастрофа, і один Бог знав, яку форму вона прийме.
У сусідній кімнаті китайський хлопчик Літтла «Дінь» прибирав речі для вечері, про що свідчило час від часу стукіт ложки по кам’яній підлозі чи дзвін чашок і блюдець.