Під час нашої невеличкої подорожі до Дальнього рядовий Хара навчив мене трохи японської мови і обговорював зі мною всілякі теми, від найпростіших дрібниць до найгрубіших проблем філософії, і його посмішка, його «живість» і його чудові зуби були моєю розвагою всю дорогу. По суті, він був дуже привабливим хлопцем, і якщо всі японські рядові такі, як він, я боюся, що незабаром для нас, бідних білих, не буде жодного шансу на цій планеті.
Як і всі японці, Хара повністю перебував під англо-американським впливом, за винятком релігії.
«Ніхто з нас, японців, не вірить у релігію», — гордо сказав він; «Ми не віримо ні в Бога, ні в потойбіччя. Під час наших похоронних служб ми, правда, звертаємося до духів померлих так, ніби вони присутні, але це лише наша ввічливість. До того ж, — додав він весело, в його очах мерехтіло запитання, — жоден освічений європеєць чи американець тепер не вірить у християнство».
Я цитую його, тому що, виходячи з чотирирічного досвіду Японії, я переконаний, що він говорить не лише за себе, але й за більш просунуту частину своєї нації. Мало в чому інтелектуальна Японія є такою досконалою впевненістю, як те, що релігія — це просто розповідь старої дружини; і якщо серйозна людина з Оксфорда чи Мейнута вважає, що він справляє гарне враження на японського філософа, зізнаючись, що він вірить у християнство, він дуже помиляється; насправді він міг би справити враження на свого японського друга, запевнивши його, що він належить до давньої групи віруючих, які вважають, що Земля плоска. Коротше кажучи, японці вважають, що те, що вони вважають надзвичайною помилкою щодо християнства, є, можливо, єдиною слабкою стороною європейського інтелекту.
Хара сказав, що японські генерали не мають релігії, і, з його точки зору, це вирішило проблему. Він сказав мені, що в армії були буддистські та синтоїстські священики, деякі прикріплені до військ у якості капеланів, деякі одягнені в уніформу рядових солдатів, яку вони тимчасово скидали заради священницького одягу, коли виникала потреба, але що, хоча офіцери відвідували їхні служби, вони «не вірили в них».
Це, однак, не завадило цим офіцерам заохочувати простих солдатів носити буддистський одяг.
амулетів і філактерій, щоб ні в якому разі, навіть у вірі в надприродну допомогу, не мали б над ними переваги руси. Японці вже перейняли російський «башлік», і в російській камері полонених, де я потім був ув’язнений, у Сідзуоці, я чув, як загони солдатів брали участь у підбадьорливих вправах по-русськи. Якщо християнство посилить фанатизм солдатів і зменшить його страх смерті, японці також приймуть його.