Цей монумент російської могутності тепер став вічним пам'ятником японської хоробрості. Це гарне європейське місто було японським. Цей прикордонний пост Європи перестав бути європейським. Ця гавань приховувала тільки японські кораблі. Ці опори лунали лише під переможний дзвін японської «гети».
У Дайрені я познайомився з трьома іншими кореспондентами, які потрапили в полон на інших ділянках бойових дій — паном Людовіком Нодо з журналу (Париж), містером Річардом Літтлом із газети Chicago Daily News і бароном Білдером фон Крігельштайном із берлінської Lokalanzeiger.
РОЗДІЛ XVIII
З ДАЛЬНОГО ДО ЯПОНІЇ В ВІЙСЬКОПОЛОНЕНИЙ
Найцікавішою морською мандрівкою, яку я здійснив у своєму житті, була поїздка з Дальнього до Удзіни, Японія, в середині березня минулого року. Я був японським військовополоненим на госпітальному кораблі «Ава Мару», чудовому маленькому судні, яке раніше плавало на європейському рейсі «Ніппон Юсен Кайша», з німецьким капітаном, який командував ним, і, у машинному відділенні, двома спритними шотландськими інженерами, які отримували велику зарплату, але смертельно боялися, що, якщо вони підуть у рідну країну, їх негайно посадять у в’язницю згідно з «Законом про іноземні військові».
Кількість поранених японців на борту того човна була значною, а те, як рядові розміщувалися ряд за ярусом на полицях у трюмі, було чудовим і економним. Японія зробила чудові речі під час останньої війни, але нічого більш чудового, ніж спосіб, у який вона скоротила витрати, не жертвуючи ефективністю, представляючи в цьому відношенні великий контраст з Росією, яка, хоча й була порівняно бідною країною, витрачала гроші так щедро, що змусило б навіть такі заможні країни, як Америка чи Велика Британія, стояти в жаху.
Однак, нічого за це не платячи, Японія отримує від свого географічного положення переваги, які не можна купити за все золото в російській скарбниці. Своїх поранених росіяни доставляли на дрижачих возах до залізниці, а тих, хто вижив на попередньому суді, доставляли дрижачими поїздами в Читу, Верхнюдинськ та Іркутськ, де вони мали хороші шанси померти від туги на одноманітних сибірських рівнинах, а японських поранених можна було за кілька днів перевезти з поля бою на наймиліші острови світу.