І уявіть собі, що мало хто з цих російських солдатів коли-небудь дивився на море! Сьогоднішній день мав би бути яскравим днем у їхньому житті, але, по суті, це не так. Їхній розум був занадто стиснутий довгим рослинним існуванням у Сибіру, щоб бути здатними з першого погляду розгадати загадку Безодні. Також очікуйте, що людина, яка ніколи не слухала музику, оцінить Вагнера з першого разу.
За своїм ставленням до моря ці солдати належать до античного світу, до школи Горація та доктора Семюеля Джонсона. Єдине, що їх цікавить на кораблі, це таємничі отвори, з яких вони можуть отримати гарячу воду для приготування чаю.
На цьому кораблі є дві каюти, що перевершують інші, і обидві японці віддали полоненим кореспондентам. Матеріальні зручності вище всяких похвал, а виявлена до нас увага змушує нас почуватися принцами. Справді, погано для військового кореспондента потрапляти в японський полон! Він здатний уявити, що він повноважний міністр. Він ризикує переродитися в сибарита.
Однак коли Ніппон наступного разу витягне меч, я не повинен радити будь-якому кореспонденту газети потрапити в полон до японців, якщо він може цьому допомогти; бо Японія цього разу добре поводиться, і наступного разу вона може дозволити собі вдатися до звичайних варварств християнських націй.