«Російський солдат не гідний бути нашим ворогом, тому що він занадто боязкий.,,
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
TV" TV TV" TV*
«Як прийде російський полон, то годую бідолашного (aware-nashto); даю віскі, б(у)ранді, торта і молока. Полонений не ворог... Так, я ловлю російського бранця, багатьох ловлю» («watakshi-wa horio wo takusan toriimashta»).
Сказане вище, до речі, від молодого хлопця в двадцять один, з таким м’яким обличчям, що можна було подумати, що масло не тане в його роті.
Фраза, яку часто повторювали наприкінці цієї подорожі, була «Nippon-wa chikai desu» («Японія поруч»).
Хлопець, якого я привітав із поверненням додому, відповів серйозно: «Я не радий повернутися на батьківщину, тому що війна не закінчилася, і, коли моя рана заживе, я знову повернуся в Маньчжурію».
Дивувала одностайність думок щодо ворогів. Російські солдати були хороші, офіцери погані, генерали погані.
Дивно також, наскільки вони одностайні в думці, що Куропаткін повинен швидше покінчити життя самогубством, ніж прийняти командування підлеглого.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
«У мене є пляшка віскі, коли моя хоробрість зникне; сильна атака ворога, довгий-довгий марш униз пагорбами, уздовж долини, тоді віскі дуже вдячний».
«Watashi-wa Tokio-no Rikogun dai gakko ko ni hairimai sosh'te sambo shoko ni narimasho»
(«Я знову вступлю до військового коледжу, Токіо, і з цієї школи стану штабним офіцером.»)
^ W ^ W T&
Один офіцер визнав, що росіяни були сміливішими за китайців — визнання, яке нагадало мені, що незадовго до початку війни росіяни рядові в Порт-Артурі звикли визнавати, що маленький японець завдасть їм більше клопоту, ніж китаєць.
Дуже різним духом, з яким японці та росіяни вступили у цю війну, важливо те, що такі надзвичайно поетичні, творчі та музичні люди, як останні, не мають пісень про конфлікт, крім однієї дуже довгої та дуже нудної балади, написаної оренбурзьким козаком; тоді як японці, матеріалістичний народ без музики, створили значну кількість запальних військових пісень. Багато з цих пісень написані для європейського та американського ефіру, але стиль типово японський, тобто слухачу зазвичай залишається здогадуватися про значення, бо навіть сам Кіплінг часом не такий загадковий, як японський автор балад. Одна пісня, дуже улюблена солдатами, лунає в ефірі «Маршу по Грузії». Приспів звучить так: хіра! хіра! «to goon kan kee!» хіра! хіра! «to nisho kee! Itsu tzu no chayenju fu setsu ritzu shee Kai beewo genishay you ya!»
Грубий і готовий переклад вищесказаного буде таким:
Ура! ура! за наш сонячний прапор! Ура! ура! за наш прапор сонця, що сходить! Сформовано п'ять військово-морських таборів! П'ять неприступних бойових портів готові.
Інше, що починається «Ана урай-ші йоріко-баші», можна перекласти так: