О! радо, радо я вітаю бій!
Ми перемогли!
Багато ворогів полягло перед нами!
Всі вороги пішли.
Славна, славна ця перемога для моєї країни, для моєї
Імператор! Щасливий кожен із нас, кого чекає смерть!
Приспів.
Боріться за країну! Боріться за Імператора!
Мама сказала мені: «Будь патріотом!»
Мій батько буде радий почути про цей великий день.
Додому, повні почестей, ми нарешті повернемося.
Щасливий день зустрічі з нашими батьками не за горами.
Ці пісні свідчать про те, що японці стають в один ряд з іншими народами. Справді, зараз запроваджують полковий спів і крики на російську моду. Офіцери навіть починають пити шотландський віскі. Як і всі новачки, вони його не люблять, але прийде час, коли без нього не обійтися. Тому я багато говорив про них такими, якими вони є зараз, тому що в наступній війні вони втратять всю чарівність оригінальності, якою вони зараз володіють.
Одного разу, коли ми спостерігали за морем, ми побачили, як кит вирує, і японські офіцери дуже жваво описали мені, як рибалки ловлять китів на якомусь острові під назвою Осіма, неподалік від Кобе. Тварину спочатку заманюють на мілководдя і змушують швидко. Далі йде сцена, опис якої нагадав мені криваві вакханські обряди. Усі жителі села юрмляться навколо великого безпорадного звіра і, поки він ще живий, роблять на ньому величезні рани, у які закривавлені отвори занурюються голі чоловіки, випливаючи знову вкриті з голови до ніг і, очевидно, сп’янені від пережитого, бо вони кричать і танцюють, як божевільні та
рубають ножами все ще тремтяче тіло. Японці, здавалося, захоплювалися цими жахливими подробицями; але я, навпаки, скоріше співчував бідолашному кита, так само як співчував Росії, поки ця гігантська і неповоротка Імперія отримувала удар за ударом від цих фанатичних маленьких остров'ян. Щоб зробити паралель точнішою, японці часто під час великої спеки минулого літа атакували російські позиції в стані повного оголення. Під Хайченом сотні з них полягли перед сильною позицією росіян, на яку вони кинулися без одягу, крім рушниць, багнетів, пояса для носіння патронів і кашкета, щоб захистити очі від сонця. Купа голих трупів, що лежала перед цим російським окопом, нагадала мені середньовічне поле битви після того, як знімачі трупів зробили свою роботу.
Японія! Японія! Сьома велика держава! Enfant mystdrieux світу! Кіль Ава Мару нарешті прорізає глибокі вузькі моря, які пронизують незліченну кількість зелених, зруйнованих, скелястих островів, посеред вузлуватих сосен, на схилах і вершинах яких розмножується ця надзвичайна раса воїнів. Зараз ми в пащі лева. Ми увійшли до єдиної країни світу, де біла людина не переважала.